Про студію
Про нас
Bypaul – це хто?
Bypaul design studio – це невелика студія графічного дизайну у Львові.
Ми працюємо вже п’ятий рік. За цей час зробили виконали понад чотири тисячі замовлень від маленької наліпки до широкоформатної продукції та багатосторінкових каталогів, серед них – більше 100 логотипів.
Ми орієнтуємось на комплексні послуги графічного дизайну та брендингу для малого бізнесу, тому постійно розвиваємо нові програми та сервіси, щоб забезпечити будь-які потреби. Для того, щоб якість робіт залишалась на відповідному рівні, працюємо тільки з певною кількістю клієнтів водночас.
ChatGPT, як штучний інтелект, надає підтримку та поради у щоденній роботі та розвитку студії.
А що означає Байпол?
Колись давно під однією горою розкинулись два селища. В обох жили працьовиті люди, які займались різними ремеслами і мистецтвом, кожен мешканець хотів, щоб його село стало відомим і докладав до цього максимум зусиль. На жаль, втілити ці прагнення не вдавалось…
В першому селищі жителі були суворі та мовчазні, жили в аскетичних умовах, а всі прикраси вважали не вартими часу та уваги. Вони носили сірий одяг і жили в сірих будинках, збудованих за одним стандартом. Відповідно, і всі товари, які виготовляли в селищі, були хоч і надійні, але стандартні і сірі. Чоботи, пошиті швецем, можна було охарактеризувати тільки словом “чоботи”, замок, викуваний ковалем, тільки словом “замок”, навіть, картина, написана найвідомішою художницею, була тільки “картиною” і не викликала яскравих емоцій.
В другому ж селищі все було навпаки – хоча жителі й були дружні, але кожен з них хотів виділитися серед інших, постійно прикрашаючи, і свій одяг новими пір’їнами, коштовностями, вишивками, і своє житло новими вітражами, вежами, кольоровими стінами та незвичними меблями. На вулицях можна були зустріти будь-які відтінки, але панували сонячні кольори – помаранчевий, гарбузовий, жовтогарячий. Над селищем постійно стояв галас, адже кожен нахвалював як свій товар, так і свою нову прикрасу.
Торговці, шукачі пригод і прості подорожні, проходячи через перше селище, намагались швидше покинути його гнітючу тишу та безбарвність, а мандруючи другим, тікали від його шуму та засліплюючого калейдоскопу кольорів. Навіть, дикі звірі та птахи, які жили в лісах на схилах гори не могли знайти спокою між двома селищами. З часом подорожніх ставало все менше, дорога до гори заростала, а дичина мігрувала на кращі землі.
Одного разу на дорозі з’явилась казкова тварина – Байпол. Її пухнастий вогняно-помаранчевий хвіст зацікавлено похитувався, задертий носик вловлював аромати польових квітів, а китиці на вухах час від часу переливались різними кольорами. Кілька разів кумедно нахиливши голову в різні боки, Байпол попростувала в сторону гори.
Вона забігла в перше селище, повела лівим вухом і воно з похмурого стало стримано-стильним, на ринковій площі з’явились вивіски, на одязі – кольорові акценти, а на будинках – візерунки. Вона забігла в друге селище, повела правим вухом і воно з кричущого стало веселим та збалансованим, колірне різноманіття вирівнялось і стало приємним для очей.
Минуло багато років, селища розрослися і з’єдналися в одне місто, яке стало одним з найбільших торгових центрів князівства. Байпол давно помандрувала далі, але в Місті-під-Горою ще довго, коли хотіли охарактеризувати якусь красиву річ, говорили “наче Байпол вушком повела”.